Адвокат (Тернопіль)

До районного суду

_________________

                                                                                                        Адреса:          

Позивач:                  Особа 1

Адреса:

Відповідач:        Приватне підприємство «Б.А.Н.К.юей»

м. Ужгород, пл. Кирила та Мефодія, 5, к. 429,

Код за ЄДРПОУ 36864095,

р/р 26002060159801 в АТ «Сведбанк»,

МФО 300164

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання договору недійсним

08 вересня 2010 року мною, Особа 1 (надалі – Позивач) був підписаний договір №001744 (надалі – Договір) з Приватним підприємством «Б.А.Н.К.юей» (надалі – Компанія) в особі представника по довіреності Стецько Наталії Євгенівни, згідно доручення №70 від 08.06.2010р. У відповідності до даного Договору Компанія зобов’язана надати від свого імені і за рахунок клієнта (Позивача) систему послуг, спрямованих на придбання клієнтом товару, зазначеного в додатку №1 до Договору, на умовах додатку №2 до Договору. 

Вважаю укладений Договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує мої права як споживача послуг та як громадянина України, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає моїй внутрішній волі на момент укладення Договору та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

            Метою укладення Договору було отримання позики на купівлю об’єкту нерухомості в зв’язку з відсутністю повної суми вартості товару, яку я хотів придбати. З цією метою, мною, здійснювався активний пошук організації, що могла б надати необхідну суму на найбільш вигідних умовах. Наслідком цього стало укладення договору від 08.09.2010р. №00144 з Приватним підприємством «Б.А.Н.К.юей». Зі слів представника компанії я повинен був отримати кошти за декілька місяців після укладення Договору, сплати всіх необхідних платежів пов’язаних з його укладенням та щомісячної сплати внесків в розмірі 1 882,50 грн. Наголошую, що моєю дійсною волею було саме отримання позики на купівлю житла, що й було озвучено представнику Компанії.  Проте, зі змісту оскаржуваного договору стає зрозумілим, що кошти на купівлю житла я можу отримати лише, коли сплачу Компанії повну вартість товару, який маю намір придбати (ст. 4 Додатку №2 до Договору).

Стаття 203 ЦК України говорить, що додержання таких вимог є необхідним для чинності правочину:   зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам  суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що: «якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,   встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.».

 Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

 Я, як споживач послуг, мав право у відповідності зі статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», при укладенні Договору на  одержання необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію,  що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути  надана  споживачеві  до  придбання  ним товару чи замовлення роботи (послуги). Всупереч наведеної статті Закону, я не отримав необхідну, доступну, достовірну інформацію про продукцію (послуги), що мала забезпечити можливість його свідомого і правильного вибору. Також, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу   не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору – вважається нечесною підприємницькою практикою. Надання повної та достовірної інформації про послуги, що надаються Компанією мали б наслідком не укладання оспорюваного правочину. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.  Оспорюваний мною Договір, в своїх умовах свідомо порушує принцип рівності сторін договору, на шкоду споживача послуг.

Як видно з вищенаведеного, Договір страждає суттєвими пороками невідповідності його змісту актам законодавства України, ці невідповідності свідомо допущені Компанією і націлені проти  прав та інтересів Позивача. Так, стаття 9 Додатку №2 до Договору «Відповідальність сторін», не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність зі сторони Компанії за невиконання або неналежне виконання умов Договору, проте, містить цілих чотири пункти відповідальності  тільки з боку Споживача послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції (в супереч ст. 11 Закону „ Про захист прав споживачів ”, перед укладенням Договору про надання споживчого кредиту Компанією не було повідомлено Позивача ні у письмовій, ні в усній формі про повну інформацію про послуги, що надаються Компанією, що призвело до придбання продукції (отримання послуг) зовсім іншого характеру ніж ставилось мною за мету.);

2) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач (правовий аналіз Договору свідчить про порушення принципу рівності сторін Договору на шкоду споживачу);

3) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; (компанією обмежено (більше того – грубо порушено) право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги що нею надаються, та свідомо введено мене в оману, що стало наслідком отримання «системи послуг, спрямованих на придбання товару» замість отримання позики на купівлю товару. Крім цього мені не надано інформацію про орієнтовну сукупну вартість послуг;

 4) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою (відповідно до закону «Про захист прав споживачів», безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції; продукція (послуги) надані мені Компанією є небезпечною для моїх майнових інтересів та інтересів моєї сім’ї;

Відповідно до ч. 12. ст. 10 Закону „Про захист прав споживачів”, якщо після укладення договору стане очевидним, що послуги, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача. Компанією порушено і цю вимогу Закону, і протягом вже 9 місяців не повідомляється мене, що я не зможу придбати товар доки не сплачу внесків (по Договору - «кількість платежів») для забезпечення Компанії коштами необхідними для повної оплати вартості товару.

Оспорюваний правочин, виходячи з описаного мною вище, носить також характер правочину вчиненого під впливом помилки, в розумінні статті 229 Цивільного кодексу України. Так, вказаною статтею передбачено, що: «Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.». Очевидно, що я мав за мету отримати позику на купівлю житла, та свої дії спрямовував саме на це, і наміром було укласти саме договір позики. Проте, як свідчить аналіз оспрюваного договору останній таким не являється, а є договором з надання системи послуг щодо управління моїми коштами.

Все описане вище висвітлює очевидність того, що оспорюваний правочин не відповідає чинному законодавству України, моїй внутрішній волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та дає законні підстави для визнання цього Договору недійсним.

За наслідками укладення Договору мною сплачено Компанії коштів на загальну суму – 23 086,00 грн. Дані кошти включають в себе перший внесок в розмірі 7 875,00 грн. та щомісячні платежі, що вносились мною з моменту підписання Договору (докази оплати додаються). Тому, згідно статті 216 Цивільного кодексу України, претендую на повернення цих коштів в мою власність.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.047.1996р. № 5 з наступними змінами, при вирішенні справ про захист прав споживачів, суди мають виходити насамперед із вимог Закону «Про захист прав споживачів», а також надано роз’яснення щодо відносин, які ним регулюються. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Тобто, я як споживач послуг при зверненні до суду з позовом, звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 15, ч. 5 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ:

1)      Прийняти до розгляду подану мною позовну заяву.

2)      Визнати недійсним договір від 08.09.2010р. №001744 укладений між Особа 1 та Приватним підприємством «Б.А.Н.К.юей» та зобов’язати Відповідача повернути в мою власність кошти в розмірі 23 086,00 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення Договору.

Додатки:

·        Копія паспорта та ідентифікаційного номера Позивача.

·        Копія договору від 08.09.2010р. №001744.

·        Копії квитанції про оплату, в к-ті – 9 шт.

·        Докази сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

·        Копія позовної заяви та доданих документів для Відповідача.

22 червня 2011 року                                                                                     ___________ ПІП