|
Тернопільський
міськрайонний суд
Тернопільської
області
Позивач: Особа 1
адреса:
Ідн. код
Відповідач: Особа 2
адреса:
Ідн. код
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поновлення на роботі та
виплату заробітної
плати за час вимушеного прогулу
В листопаді 2009 року я,
ПОЗИВАЧ., була прийнята на посаду продавця до Приватного підприємця Особа 2.
18.02.2011 року наказом № 5 мене було
звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Вказане звільнення мене з посади
продавця вважаю незаконним та безпідставним виходячи з наступного.
По-перше: Відповідачем було порушено порядок накладення
дисциплінарного стягнення.
Так, слід зазначити, що з наказом
про звільнення з роботи (а також з наказом про прийняття на роботу) мене
ознайомлено не було та копії їх мені не видавались, а лише надіслані поштою.
Вказані дії відповідача є порушенням ст. 47
КЗпП України, в якій зазначено, що у
разі звільнення працівника з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день
звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Крім того, відповідно до ст. 149
КЗпП України стягнення
оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
По-друге: слід зазначити, що причини мого звільнення, наведені
в наказі №5 (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним
обставинам справи.
Так, відповідно до п. 4 ст. 40
КЗпП України трудовий
договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або
уповноваженим ним органом у
випадку прогулу без поважних причин. Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про
працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.
Проте, слід зазначити, що починаючи
з 18 лютого 2011 року і по 18 березня 2011 року
я була відсутня на роботі з поважних причин, а саме знаходилась на лікуванні,
що підтверджується довідкою від 18.02.2011р. №97, листком непрацездатності від
21.02.2011р. серія АБЯ №723355 та листком непрацездатності від 13.03.2011р.
серія АБЯ №727999.
Таким чином, причини мого
невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п.
4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення мене з цієї підстави є незаконним.
Таким
чином, з викладеного вбачається, що відповідач звільнив мене без законної на
те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов’язаний
поновити мене на попередній роботі.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної
підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який
розглядає трудовий спір.
Крім того, відповідно до ст. 235
КЗпП України при винесенні
рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір
одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за
час вимушеного прогулу.
Отже, враховуючи те, що в
результаті незаконного звільнення мені не було нараховано середньомісячну
заробітну плату відповідач при поновленні мене на раніше займаній посаді
зобов’язаний виплатити мені середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також слід зазначити, що вказані
дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали
мені моральних страждань. Моральна
шкода, завдана мені в результаті незаконного звільнення, полягає у
наступному.
Так, згідно ст. 43 Конституції
України передбачено, що кожен
громадянин має право на працю, що
включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Проте, відповідач позбавив мене
гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти
собі та своїй дитині на життя. Вказані
незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратила
душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані, не маю засобів
для забезпечення належного рівня життя своїй неповнолітній дитині. Всі
зазначені моральні страждання нанесені мені незаконними діями відповідача
можуть негативно відобразитись на моєму здоров’ї.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або
уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо
порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати
нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для
організації свого життя.
Тому, враховуючи викладені
обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен
відшкодувати мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2000 (дві тисячі) гривень.
Таким чином, згідно положень
чинного законодавства України відповідач зобов’язаний поновити мене на
попередній роботі та виплатити мені заробітну плату за весь час вимушеного
прогулу починаючи з 18.02.2010 року, а також відшкодувати мені завдану
незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
На підставі викладеного та
керуючись положеннями ст.ст. 184, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 43
Конституції України, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”, ст.ст. 27, 31,
110, 119, 120, 136, 137 ЦПК України, –
ПРОШУ:
1. Поновити мене
на посаді продавця в фізичної особи – підприємця Особа 2.
2. Стягнути з фізичної
особи – підприємця Особа 2, в мою користь середній заробіток за час
вимушеного прогулу.
3. Зобов’язати Відповідача
відшкодувати мені моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
4. Стягнути з
Відповідача витрати на правову
допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Додатки:
1.
Копія позовної
заяви для Відповідача.
2. Копія паспорту та ідентифікаційного номера Позивача.
3. Копія наказу про звільнення від 18.02.2011р. №5.
4. Копія довідки від 18.02.2011р. №97.
5.
Копія листка непрацездатності
від 21.02.2011р. серія АБЯ №723355.
6.
Копія листка непрацездатності
від 13.03.2011р. серія АБЯ №727999.
7.
Копія договору про надання
правової допомоги.
„04” квітня
2011 року
______________ ПІП
|